КУЛЬКОВА РУЧКА

У 1935 році Ладислав Біро видавав невелику місцеву газету і часто гнівався на свою авторучку. Чорнило витікало з ручки на газетний лист, який вбирав рідину як губка, а кінець пера рвав в цьому місці папір. Загалом, виходив не напис, а фіолетове болото. Навіть на першокласному папері залишалися плями, а на пальцях і на одязі Біро постійно красувалися чорнильні плями. Тоді Ладислав покликав брата Георга, хіміка по професії, і брати Біро почали розробляти нові авторучки. Після випробування десятків моделей брати Ладислав і Георг, не знаючи, що до них вже було зроблено 351 спробу, винайшли кулькову ручку.

Впродовж багатьох років Марсель Біш (французький фабрикант ручок) скуповував усі моделі кулькових ручок, що з'являлися на ринку, і педантично випробовував їх, виявляючи позитивні і негативні сторони. У 1952 році Біш добився тріумфу: дешева шестигранна ручка з прозорого пластика писала м'яко, не підтікаючи і не засихаючи. Вивчивши міжнародний ринок, Біш зрозумів, що зі своїм ім'ям йому в Америці не пробитися. Тоді він змінив написання імені так, щоб його могли правильно і легко вимовити всюди, де продаватиметься його нова ручка, - Бик. Модель "Бик" відразу завоювала світове визнання. Мільярди ручок, стиль яких майже не змінювався, продавалися, використовувалися, втрачалися, розбиралися на частини, пропадали невідомо де, просто викидалися. І хоча Бік винаходив все нові моделі, придумував різноманітні дизайни ручок, старий, надійний "Бік" не перестає бути основним джерелом доходу фірми.